Стилі

Ти!
За Великою Книгою Всесв?тньо? Правди, прикриваючись маленькою св?чкою, вже котрий земний день сид?в останн?й ангел в?чност?. Б?ла одежа св?тилася небесною голубизною, що з?гр?вала прицв?л?л? ст?ни небесно? канцеляр??. Бога не було ? в?н покинув уявний рай ц??? планети. Ангел?в не було ??м теж тут н?чого робити. Час для ц??? планети зак?нчився ? всюди панував хаос, люди , як ? ран?ше, продовжували битися за коп?йки, а ?м же залишилося жити мало, зовс?м мало, нав?ть сам ?хн?й Бог не знав, ск?льки, бо для Всесв?ту той ?хн?й к?нець вже настав.
Отож, ангел перебирав запорошен? стор?нки Книги, псуючи св?й смертний з?р в намаганн? роз?братися в тому, що сталося: вар?ац?? к?нця зм?нювались щосекунди, в?дпов?даючи вчинкам ? думкм людей, положенням з?р ? настрою самого ангела ? мало значення ВСЕ, та н?хто не розум?в цього.
М?льярди паралельних житт?в зливалися в одну д?йсн?сть, появлялися с?р? кольори та обернен? реакц?? ? люди керувалися умовними рефлексами, тваринними ?нстинктами?
Ангелу ставало страшно ? ? в?н втрачав себе у цьому хаос?, Книга тоншала, букви ледве вгадувалися.
Ангел в?дв?в погляд уб?к, протер оч? б?леньким кулачком ? ? вир?шив використати останн? години для спогад?в.
Перед очима ? на велетенському екран? появилася його земна с?мя, колись кохана людина, друз? ? вс? вони дос? там, на велик?й тар?лц? самогубц?в, вс? вони зрадили його, вс? в?двернулися.
– Ти! Ти м?г допомогти мен?! Я знала про це завжди! Люди ? не наст?льки боги, щоб жити поодинц?!
Вона не мала бажання дор?кати йому, бо в останн? моменти життя Земл? памяталося т?льки хороше.
Перша зустр?ч, закохан? листи, поц?лунки, розмови п?д зорями, ? разом ?з спогадами лилися сльози, – перша зустр?ч з морем, стрибок у водяну пр?рву, мейли кр?зь м?льйони к?лометр?в.
– Ти ж хот?в, щоб я була сильною, не знаючи, що справжня сила була у ?дност? нас двох?
На екран? спогад?в появлася дивна картинка ? людська ?стота сид?ла самотньо на безлюдн?й гор?, передчуваючи К?нець. Сльози тих же спогад?в котилися по старечих щоках ? розум?ння втраченого прийшло.
–  Ти!!! ? ангел крикнув кр?зь в?дтин реальностей.
Щось стукнуло. Вид?ння зникло. Сильним перетягом в?дкрило двер? у реальн?сть, яка зникала.
– Ти!!! ? зрозум?в нарешт? ангел: – Ми будемо разом!!! Я йду на Землю!!!
Ангел протиснувся у коридор, що закривався?
Книга товщала. Життя продовжувалося ? бо появилася можлив?сть вибору, бо народжувалася нова реальн?сть.
? Вона п?д?йшла до нього.
– Ти?
-Я!
-Ти!